Архітектор із Чилі Смілян Радич став лауреатом Прітцкерівської премії (ФОТО)

Оголошено лауреата Прітцкерівської премії 2026

Чилійський архітектор Смільян Радіч став лауреатом Прітцкерівської премії 2026 року - найпрестижнішої відзнаки у світі архітектури, яку часто називають архітектурним аналогом Нобелівської премії.

Журі премії відзначило його за «радикальну оригінальність» та здатність створювати простори, що надихають відвідувачів. За словами членів журі, роботи архітектора, які на перший погляд можуть виглядати нестійкими або навіть незавершеними, насправді наповнені «оптимізмом і тихою радістю».

60-річний Радіч став п’ятим архітектором із Латинської Америки, який отримав цю нагороду за 47-річну історію премії. Заснована у 1979 році, вона вперше була вручена американському модерністу Філіпу Джонсону. Серед її лауреатів - такі впливові постаті світової архітектури, як Заха Хадід, Норман Фостер та Рем Колхас. Водночас у останні роки журі дедалі частіше відзначає менш медійних архітекторів і проєкти невеликого масштабу або з виразним соціальним спрямуванням.

Архітектура між природою і матеріалом

Засноване у 1995 році архітектурне бюро Радіча реалізувало понад 60 проєктів - від житлових будинків до культурних просторів, виноробні та навіть автобусної зупинки в Австрії. Попри міжнародну діяльність у Європі та Америці, більшість його робіт створено на батьківщині, у Чилі.

Серед найвідоміших - регіональний театр Біобіо у чілійському місті Консепсьйон. Уночі будівля випромінює тепле світло крізь напівпрозорий фасад, нагадуючи паперовий ліхтар.

Суворий сталевий каркас театру пом’якшено напівпрозорим облицюванням із полікарбонату. Фото: Iwan Baan / The Pritzker Architecture Prize

Також архітектор реалізував сучасне розширення Чилійський музей доколумбового мистецтва у Сантьяго, де під одним із дворів історичної будівлі XVIII століття було створено підземну галерею.

У межах проєкту розширення Чилійського музею доколумбового мистецтва в Сантьяго архітектор створив нову підземну галерею, розташовану під одним із дворів будівлі XVIII століття. Фото: Cristobal Palma / The Pritzker Architecture Prize

У своїх проєктах Радіч часто поєднує природні й штучні матеріали: будівлі можуть бути вбудовані в скельний ландшафт або ніби «виростати» із землі. Наприклад, дах ресторану Mestizo підтримують масивні камені з місцевого кар’єру, а житловий будинок Casa Pite інтегрований у скелястий схил, що захищає його від вітру.

Ресторан Mestizo. Фото: Gonzalo Puga

Сам архітектор пояснює, що підхід до матеріалів завжди залежить від контексту місця: один і той самий матеріал може мати різне значення залежно від історії та способу використання в конкретній локації.

Виноробня Vik Millahue. Фото: Cristobal Palma

Міжнародне визнання

Глобальна увага до Радіча значно зросла у 2014 році, коли він став одним із наймолодших архітекторів, запрошених створити павільйон для Serpentine у лондонських садах Кенсінгтона. Щорічне замовлення від Serpentine Galleries вважається однією з найпрестижніших можливостей у професії.

Його проєкт - напівпрозорий кільцеподібний павільйон із фіброволокна, встановлений на великих каменях, розкиданих по газону - став одним із найсюрреалістичніших у серії та привернув значну міжнародну увагу.

Павільйон Serpentine Pavilion Смільяна Радіча, обгорнутий напівпрозорою оболонкою зі скловолокна. Фото: Iwan Baan / The Pritzker Architecture Prize

Відтоді Радіч реалізував проєкти в Хорватії, Італії та США, створив флагманський магазин для бренду Alexander McQueen у Маямі. Серед його новіших робіт - експериментальний надувний павільйон для архітектурної бієнале Чилі 2023 року. Нині архітектор працює над новими проєктами у Великій Британії, Іспанії, Швейцарії та Албанії.

Радіч підкреслює, що свідомо уникає формування впізнаваного «фірмового стилю». На його думку, стиль часто перетворюється на набір повторюваних рішень, тоді як він прагне вирішувати кожен проєкт індивідуально, створюючи простори, які дозволяють людям по-новому осмислювати матеріальність і пам’ять місця.

 

Carbonero House. Фото: Смільян Радіч

Вплив на архітектуру Чилі

Нинішня нагорода збіглася з десятиріччям перемоги іншого чилійського архітектора - Алехандро Аравена, який отримав премію у 2016 році. За словами Радіча, це мало значний вплив на архітектурну спільноту країни, створивши відчуття спільної участі у глобальному професійному діалозі.

Сам Аравена, який нині очолює журі премії, назвав роботи Радіча прикладом «радикальної оригінальності» та здатності «робити очевидним те, що раніше залишалося непомітним».

 Гладкий чи фрезерований XPS: який краще обрати для утеплення будинку?