«Антирейдерський» закон: чи працюватиме він в Україні?

Закон призведе до збільшення бюрократії у сфері державної реєстрації та вартості послуг нотаріусів

На початку листопада набрав чинності закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності», який президент України Володимир Зеленський підписав 22 жовтня 2019 року. Верховна Рада затвердила «антирейдерський» закон 3 жовтня 2019 року, і він має ліквідувати юридичні прогалини, що створюють проблеми власникам нерухомості.

Юрист TA Ventures, CEO Rent it Bot Михайло Захарченко проаналізував для Mind, чи стане зазначений закон ефективним інструментом у боротьбі із рейдерством.

Нещодавні зміни «антирейдерського» закону в першу чергу стосуються власників бізнесу та нерухомості, які платитимуть більше за послуги нотаріуса. Закон по суті змінює не так і багато. Можна виділити чотири основні моменти.

1. Ліквідуються акредитаційні центри

У 2015 році почався експеримент, який мав лібералізувати корпоративні відносини в Україні. Насправді дійшло до крайнощів – будь-які зміни до державного реєстру відбувалися у звичайній письмовій формі, що і породило величезну хвилю рейдерства. Кожен міг внести зміни до твоєї «ТОВки», заволодіти нею, змінити директора тощо. При цьому будь-які спроби притягти таких шахраїв до відповідальності провалювалися, оскільки на розслідування таких правопорушень вимагався час. Якщо «колишньому власнику» і вдавалося щось довести, то повертати назад було вже нічого.

У жовтні 2016 року відбулися радикальні зміни – нотаріуси повинні були засвідчувати статути та протоколи. Що і зменшило кількість рейдерських захоплень.

Здавалося б, ситуація змінилася на краще, але діяльність акредитаційних центрів все-таки спотворювала корпоративну ідилію. Безліч таких центрів по всій Україні, з одного боку, зробили більш доступним сервіс з реєстрації змін щодо підприємств та нерухомості, але з іншого – недобросовісність реєстраторів створила ризики втрати приватної власності.

Як висновок, експеримент з лібералізації не вдався, що і призвело до останніх змін. Вони націлені на зменшення ролі державних реєстраторів та збільшення ролі нотаріусів щодо перереєстрації корпоративних прав та нерухомості.

Держава робить нотаріусів ключовим гравцем на полі корпоративних відносин та нерухомості. Але проблема в тому, що недобросовісних, «чорних», нотаріусів теж вистачає. Тому проблеми, які вирішуються парламентом, будуть «вирішені» лише частково.

2. Нотаріуси мають посвідчувати договори купівлі-продажу корпоративних прав

Необхідність посвідчувати договори купівлі-передачі частки є перебором. Такі зміни не дають нічого нового, крім додаткової плати нотаріусу. Оскільки вже і так нотаріуси засвідчують статути і протоколи.

3. Нотаріус, який посвідчував документи, проводить відповідну реєстрацію

З практики можу сказати, що такий підхід більш ніж виправданий для людей, які прагнуть зекономити свій час. Для тих, хто бажає заощадити свої гроші, такий підхід буде розчаруванням.

4. Посилення відповідальності

Збільшення штрафу щодо порушень у сфері реєстрації не можна назвати «посиленням відповідальності». На практиці було дуже мало справ, в яких притягувалися рейдери за скоєні правопорушення. Тому збільшення розміру адміністративного штрафу не вплине на порушників у цілому.

Не варто очікувати, що прийняті зміни суттєво вплинуть на діяльність бізнесу чи власників нерухомості. Автори законопроекту описували ці зміни, як усунення недоліків у вже наявній системі.

Зі слабких сторін таких змін витікає збільшення бюрократії у сфері державної реєстрації та вартості послуг нотаріусів. Із сильних сторін – зменшення кількості реєстраторів, у тому числі недобросовісних, та переорієнтація на нотаріусів, що нестимуть відповідальність за свої дії.

Загалом же закон не містить механізму протидії рейдерству – просто зменшилася кількість осіб, що могли б зловживати своєю посадою.