Але чи компенсують скасування пайового внеску податки на нерухомість та землю? Не зовсім. Пайовий внесок був цільовим і йшов саме у фонд розвитку, податки на нерухомість та землю, а також акцизи на паливо – у загальний фонд, тож вважати їх компенсаторами не зовсім коректно.
Зокрема, як повідомила директор Департаменту економіки та інвестицій КМДА Наталія Мельник, за 2015-2020 роки було отримано 2,85 млрд грн, в середньому це 56,6% бюджету розвитку столиці.
Були роки, коли цей інструмент виступав єдиним наповнювачем бюджету розвитку Києва. За 2020 рік отримано пайового внеску 330,4 млн грн (47,2% бюджету розвитку). Так, це значно менше за податок на нерухомість (1,4 млрд грн) та акцизного податку на ввезене пальне (582,7 млн грн). Акциз на вироблене пальне дав ще 166,5 млн грн у дохідну частину бюджету.
«Податок на нерухомість – перспективний, і кожен рік його вплив зростає. Але говорити, що він одразу замінить майже 1,6 млрд грн пайової участі – зарано. Тим більше, що він дуже сильно обмежений Податковим кодексом, а ще багато даних про нерухомість відсутні у Реєстрі речових прав», – вважає Ярослав, директор аналітичного центру профільної асоціації.
Итоги года и перспективы строительной отрасли в 2021: инсайды и прогнозы от первых лиц отрасли
Загалом прогноз від асоціації – стримано негативний. Проблема, задля розв’язання якої запроваджувалася пайова участь – зношеність мереж (до 90%) та дефіцит/застаріла соціальна інфраструктура – залишилася. «Компенсаторів такого інструменту ніхто не дав. В основному, пайова участь працювала там, де було активне будівництво, у великих містах та приміських територіях. Але й для малих містечок навіть 100 чи 200 тисяч гривень на рік – це ті кошти, які можна було скерувати на оновлення інфраструктури», – каже Ярослав.
Як бути на місцях тепер та на що розраховувати? Зараз органи місцевого самоврядування залишилися сам-на-сам із викликами розвитку території. Створення соціальної інфраструктури можна (теоретично) включати у бізнес-модель девелоперів. Адже відповідальні забудовники не обмежують термін участі у проєкті лише введенням в експлуатацію, а передбачають і подальше керування житловими комплексами, тому зацікавлені у підвищенні якості інфраструктури цих ЖК. А ось інженерні мережі – проблема номер один для всієї громади.
«Є три джерела оновлення мереж: місцевий бюджет, державний бюджет, тариф для споживачів з інвестиційною складовою. Тариф залишається політичним питанням, яке ніхто не бажає порушувати. Адже це одразу навантаження на населення, а отже – перегляд субсидій. Тут є не лише політичні ризики незадоволення владою, а ще фінансові ризики, додаткове навантаження на держбюджет», – вважає Ярослав.
Місцеві бюджети обмежені в капітальних видатках: на них може витрачатися максимум 15% бюджету, а більша частина йде на заробітну плату та комунальні послуги. За словами експертів, протягом останнього десятиліття у Державному бюджеті України не було передбачено жодної спеціальної програми для відновлення ЖКХ. Лише позаминулого року мала місце спроба запровадити програму покращення питної води. Її кошторис – 200 млн грн на всю Україну, тобто незначна сума. Окрім цього для оновлення систем тепло- та водопостачання на місцях залучаються кредити ЄБРР, погашати які місцева влада планує завдяки бюджету розвитку.
Не стане альтернативою пайової участі й 13,44% акцизів на паливо, які остаточно залишили громадам. Ці кошти спрямовуються не до фонду розвитку, а, як і раніше, – до загального фонду. «Асоціація спеціально відстоювала саме цю позицію, бо кожного року держава «відкушує ресурси», перекладаючи на органи місцевого самоврядування все більше навантаження щодо підтримання інфраструктури. Цього року скасували пайову участь, минулого – скоротили дотації на соціальну інфраструктуру з 14 до 6 млрд грн, позаминулого – додали утримання ПТУ та оплату праці непедагогічним працівникам освітніх закладів, тощо», – каже Ярослав.
Таким чином, без системного інструменту та загальнодержавної програми оновлення мереж наразі можна передбачити лише негативні сценарії. Наприклад, експерти вважають, що громади у зв’язку з відсутністю коштів на інфраструктуру обмежуватимуть будівництво через містобудівні умови та обмеження. Наприклад, даватимуть негативну відповідь через відсутність необхідних потужностей у водопостачанні, теплопостачанні, електроенергії, тощо.
Найвірогідніший наразі варіант – забудовники напряму домовлятимуться з відповідним КП-монополістом про створення необхідної потужності, а далі інвестуватимуть та будуватимуть свої об’єкти. «Тобто, замість пайового внеску ми отримаємо добровільний подарунок місту», – резюмує Ярослав.
Цікаво про будівництво: якою є 
Заборонено і буде заблоковано:
- реклама
- спам та шахрайство
- образи, дискримінаційні висловлювання
Редакція не модерує коментарі, відповідальність за зміст коментарів несе автор коментаря. Редакція Build Portal залишає за собою право не погоджуватись з думкою автора коментаря, проте надає свободу слова відповідно до ст. 21, 24 та ст. 34 Конституції України.
Шановні читачі, читайте коментарі вдумливо, пам'ятайте, що автором коментарів можуть бути різні джерела.