Чому українська енергетика застрягла в минулому столітті

Успадковані від Радянського Союзу вугільна та ядерна енергетика, які донедавна були непорушним стовпами енергетичного сектору України, все більше асоціюються з минулим та накопиченими проблемами, ніж з майбутнім і новими можливостями для економічного розвитку.

Тим часом у світі відновлювані джерела енергії - ВДЕ - і технології 21-століття радикально змінюють енергосистеми і вже стали найбільшим інвестиційним сектором.

Чому Україна не стає на цей шлях?

Інерція проти нового курсу

Після набуття Україною незалежності електроенергетика продовжувала рухатися під впливом потужної інерції радянських планів, без нового довготермінового бачення майбутнього галузі і без урахування пріоритетів сталого розвитку.

Інерція була настільки сильною, що уряд досі покладається на технології минулого століття. Приклад - прагнення добудувати третій та четвертий енергоблоки на Хмельницькій АЕС на старих конструкціях.

Країна занадто міцно тримається за радянську енергетичну спадщину, намагаючись відкласти впровадження екологічних нормативів ЄС для старих вугільних електростанцій, повна модернізація яких не має економічного сенсу.

Не зупиняє радянську інерцію в державних планах і те, що паливо для вугільних ТЕС після окупації та торговельної блокади Донбасу доводиться імпортувати.

Тимчасом електроенергетика у світі виходить на новий курс. Основою енергопостачання стають відновлювані джерела енергії, які вже переважають в розбудові нової електроенергетичної інфраструктури.

За три місяці 2018 року в країні було введено в експлуатацію 160 МВт потужностей, з них вітрових і сонячних - 92 %. 

У 2017 році сонце, вітер та інші ВДЕ забезпечили 70 % нового виробництва струму у світі і вже домінують в інвестиційному плані. Їх загальна потужність перевищила 1000 ГВт, що еквівалентно потужності всіх електростанцій Європи.

Як альтернативна енергетика завойовує світ

Глобально ВДЕ, включаючи великі ГЕС, забезпечують 25 % потреб людства в електроенергії, а технології сонячної та вітрової енергетики розвиваються вибуховими темпами. ЄС, Китай та десятки інших країн, які підписали Паризьку кліматичну угоду, обрали курс на перехід до ВДЕ до середини цього століття.

За останні десять років сукупна потужність вітропарків світу зросла в чотири рази і перевищує потужність усіх АЕС. Технології сонячної енергетики розвиваються ще швидше. Лише за 2017 рік потужність СЕС зросла на 98 ГВт до 405 ГВт.

Така тенденція не випадкова. З 2010 року позиції вугільної галузі на фінансових ринках значно послабилися. За цей час 448 інвестиційних компаній вивели з неї свої активи, тоді як вартість акцій видобувних компаній суттєво впала.

Знецінення вугільних активів отримало новий поштовх 4 червня 2018 року під час саміту G7. Інвестори із сукупними активами 26 трлн дол закликали лідерів сімки відмовитися від використання вугілля для виробництва електроенергії та прискорити декарбонізацію енергетичного сектору, щоб запобігти змінам клімату.

Згубна залежність

В Україні після витівок минулої владиі швидкого фінансового злету фірми "МАКО холдинг" Олександра Януковича, скандалів навколо вугільних контрактів у 2015-2016 роках та впровадження новою владою формули "Роттердам" вугільна галузь все більше асоціюється з глибоко вкоріненою корупцією та мільярдними схемами.

На цьому тлі залежність від імпорту вугілля росте, бо плани уряду з нарощування власного видобутку не здійснилися через конфлікт інтересів навколо реорганізації державних шахт, які пропонується об'єднати в "Національну вугільну компанію".

Імпорт вугілля у 2017 році зріс удвічі порівняно з 2016 роком, при цьому 56 % обсягу надійшло з Росії. У 2017 році в грошовому вираженні імпорт вугілля з РФ становив 1,552 млрд дол. Якщо Росія знову зупинить постачання вугілля, як це було у 2015 році, може виникнути дефіцит цього палива взимку.

Як Україна збільшує імпорт вугілля 

Надійність енергопостачання також дедалі знижується через все більш часті аварії на старих вугільних ТЕС. Більшість потужностей вугільних ТЕС в Україні була введена в експлуатацію у 1960-х роках, їх обладнання - на межі фізичного зносу.

На цих енергоблоках відсутні сучасні системи очищення, тому рівні викидів там в десятки разів перевищують нормативи ЄС, які Україна зобов'язалася виконувати, підписавши договір про Енергетичне співтовариство та Угоду про асоціацію з ЄС.

Атомна енергетика України також сильно залежить від Росії, попри зусилля щодо диверсифікації постачання ядерного палива та нові контракти з компанією Westinghouse.

Основна частина ядерного палива надходить з Росії, 69,2 % у 2017 році, і використовується у кожному з 15 реакторів. Відпрацьоване ядерне паливо з трьох АЕС, крім Запорізької, яка має власне сховище, теж відправляється до Росії.

Поки що електроенергія з АЕС здається дешевою для ринку і споживачів. Однак приховані витрати на атомну енергію накопичуються, і вартість вирішення цих проблем зрештою ляже на бюджет та кишені платників податків.

Поточні платежі в державний фонд виведення з експлуатації старих блоків АЕС недостатні. Якщо врахувати повну вартість зняття блоків з експлуатації, вартість поводження з ядерними відходам та відпрацьованим паливом, то ілюзії про гарні економічні показники атомної енергетики швидко розвіються.

Нова енергетична економіка

Загальний потенціал вітрової енергетики в Україні Міжнародне агентство з відновлюваної енергетики оцінює вражаючими 320 ГВт. Цього достатньо для забезпечення країни електроенергією п'ять разів, адже зараз потужність електростанцій усіх видів становить близько 55 ГВт.

За поточних інвестиційних умов економічний потенціал вітроенергетики згідно з доповіддю IRENA "Конкурентне за вартістю виробництво електроенергії з відновлюваних джерел: потенціал південно-східної Європи" становить 119 ГВт. ВЕС можуть генерувати електроенергію дешевше, ніж нові теплові електростанції.

У доповіді зазначається, що при впровадженні послідовної політики підтримки розвитку ВДЕ та покращення інвестиційних умов потужність сонячної енергетики в Україні до 2030 року може досягти 70 ГВт, а річна генерація - 88 ТВт-год.

Скільки може Україна виробляти електроенергії з вітру і сонця 

Зараз загальна потужність ВЕС в Україні становить близько 500 МВт, з них 74 МВт було побудовано у 2017 році.

За прогнозами Української асоціації вітрової енергетики, у найближчі роки розвиток вітрової енергетики в Україні може значно прискоритися. У планах компаній - будівництво численних вітрових парків загальною потужністю 2,9 ГВт. Це еквівалент трьох атомних енергоблоків.

Завдяки швидкому зменшенню цін на компоненти та обладнання сонячна енергетика може стати новою потужною галуззю в Україні. Її становлення вже почалося: лише за 2017 рік було побудовано 64 промислові наземні СЕС сукупною потужністю 211 МВт. Їх перевага - у відносній простоті проектування і монтажу.

Популярність сонячної енергетики зростає і серед населення та малого бізнесу.

Завдяки залученню їх коштів розвиток сонячної енергетики в Україні може вийти на новий рівень.

У 2017 році сукупна потужність малих дахових СЕС досягла 50 МВт, а за перші три місяці 2018 року вона збільшилася ще на 12 МВт.

Зрештою, економіка та здоровий глузд візьмуть своє. Через кілька років великі вітрові парки будуть виробляти електроенергію дешевше, ніж старі зношені ТЕС. Енергетичним компаніям буде вигідніше закривати вугільні потужності, ніж намагатися модернізувати їх та продовжувати покривати високі витрати.

Як зростає потужність потужність дахових сонячних електростанцій 

В Україні вже є власні потужності для виробництва сучасних вітрових турбін і компонентів для них. Обсяги випуску цього обладнання можна значно збільшити.

За три останні роки у відновлювану енергетику в Україні було інвестовано понад 1,1 млрд євро, з них 370 млн євро - у 2017 році. Попри війну, сектор ВДЕ зростає і залучає все більше коштів.

Сонячна та вітрова енергетика вже домінують в розбудові нових генеруючих потужностей. За три місяці 2018 року в країні було введено в експлуатацію 159,4 МВт потужностей, з них вітрових і сонячних - 92 %.

Причини прагматичні і мають мало спільного з турботою про довкілля.

Вартість будівництва об'єктів ВДЕ знижується, а витрати на їх експлуатацію та обслуговування значно менші, ніж для теплової генерації. Крім високої паливної складової в тарифі, яка відсутня для сонячної та вітрової енергетики, витрати на ремонт та обслуговування вугільних електростанцій зростають.

Ця тенденція може посилитися при нарощуванні обсягів власного виробництва обладнання для ВДЕ, якщо для цього будуть створені умови.

Щоб відновлювані джерела енергії повністю реалізували свій потенціал, потрібен запуск нового ринку електроенергії. Система підтримки ВДЕ в Україні теж потребує оновлення.

Якщо уряд і НКРЕКП впровадять справедливий та прозорий ринок електроенергії, адаптують до вимог часу систему державної підтримки ВДЕ, то відновлювана енергетика в Україні може отримати поштовх до стрімкого розвитку.

Вона забезпечить тисячі робочих місць, високу інвестиційну активність, ріст всієї економіки та створення високотехнологічних виробництв.

Олег Савицький, експерт із кліматичної та енергетичної політики, ГО "Екодія"

Джерело: Економічна правда