Стале будівництво: світовий досвід і труднощі в Україні

Стале будівництво в Україні та світі 

Зведення та експлуатація будівель безпосередньо впливають на навколишнє середовище. Так, на галузь припадає до 40% річних викидів CO2 у світі, з яких 28% - на будівництво, 11% - на матеріали. 

Зважаючи на мету багатьох країн, досягнути вуглецевої нейтральності, стале будівництво уже є необхідністю.

З якими труднощами стикаються забудовники, вибираючи екологічний девелопмент, і коли в Україні почнуть будувати "зелені" об'єкти?

Стале будівництво у світі

Згідно з оцінкою некомерційної організації Architecture 2030, близько 65% всіх будівель у світі збережеться до 2040 року. 

Водночас до 2060-го загальна кількість квадратних метрів зросте вдвічі (для порівняння, у 2016 році нарахували близько 235 млрд кв. метрів). 

З огляду на світову політику щодо скорочення викидів вуглецю на 80-90% до 2050 року, без впровадження енергоефективних кроків у будівельному секторі досягти таких цілей буде складно.

Експерти сталого будівництва виступають за модернізацію застарілих об'єктів. Так, реконструкція - більш рентабельний процес, ніж зведення на їх місці нових "зелених" будівель. 

Найчастіше вона включає теплоізоляцію стін і даху, заміну вікон, встановлення сонячних панелей, вентиляційних систем з рекуперацією тепла тощо.

Зокрема, в місті Інсбрук (Австрія) провели масштабну програму з модернізації житлових і громадських будівель, щоб скоротити використання енергії на 50%. Крім того, у містечку встановили інноваційну ТЕЦ, де замість традиційних матеріалів (вугілля чи мазуту) переробляють тирсу та інші деревні відходи.

Глобально перспективи сталого будівництва - позитивні. Так, в аналітичній компанії Emergen Research прогнозують, що обсяг світового ринку екологічного будівництва до 2027 року зросте до 610 млрд доларів. На сьогодні лідером у сегменті екологічного девелопменту є США, де понад 120 тис будівель мають "зелені" сертифікати.

У центрі сталого будівництва й офісні об'єкти. Щороку з'являються бізнес-центри, які вражають не лише своїм фасадом, а й енергоефективною функціональністю.

У сучасних ділових об'єктах використовують природну вентиляцію, системи сонячного теплопостачання, відновлювані джерела енергії. Усередині приміщень - меблі з перероблених матеріалів. Також увагу приділяють новим технологіям, зокрема застосункам, за допомогою яких можна регулювати використання ресурсів.

Читайте:

Як виникли китайські «міста-привиди» і чому роздувається бульбашка на ринку нерухомості?

Стале будівництво в Україні

В Українській структурі викидів CO2 за галузями, згідно з розрахунками аналітичного ресурсу, виробництво будматеріалів займає 6%. Загалом на електроенергію, газ і кондиціонування повітря припадає 52%, де сектор нерухомості - один із найбільших споживачів цих ресурсів.

Україна знаходиться на початковому етапі впровадження концепції сталого розвитку. Так, Кабмін схвалив цілі країни - до 2030 року скоротити викиди вуглецю на 65% від рівня 1990-го. А до 2060 року - повністю перейти на вуглецево-нейтральну економіку.

Раніше це питання не було в стратегічному пріоритеті, зважаючи на першочерговість інших напрямів. Крім того, вартість комунальних послуг була нижчою - суспільство не бачило нагальної потреби в модернізації свого житла.

Сьогодні в Україні поступово починають працювати над зниженням частки викидів СО2 у галузі. Зокрема, це стосується питання модернізації житла. Так, ще у 2020 році Кабмін розробив і прийняв Концепцію державної політики щодо забезпечення енергоефективності будівель. 

Згідно з планом, наступні кілька років будуть розробляти нормативно-правову базу: визначення стандартизації й норм технічного регулювання.

З останніх рішень, прийнятих у цьому році, вперше встановили обов'язкові базові вимоги до будівель. Так, у нових та оновлених об'єктів після реконструкції або капітального ремонту клас енергоефективності повинен бути не нижче "С" (усього виділяють сім рівнів, де "А" - найвищий, "G" - відповідно найнижчий). 

За даними Мінрегіону, на початок року з 6 тис перевірених будинків у країні, майже половина з них належить до класу "G".

Крім того, в Україні є стратегія сталого розвитку до 2030 року. Програма передбачає зменшення використання енергоресурсів у будівлях на 15% шляхом впровадження термомодернізації. 

Фінансуються такі проєкти частково за рахунок державного бюджету, грантів Фонду енергоефективності, а також інвестування міжнародних організацій.

Український ринок також стежить за міжнародними стандартами та трендами в будівництві. Поступово з'являються поодинокі "зелені" об'єкти, підтверджені відповідними сертифікатами (LEED, BREEAM), та про масовий перехід говорити рано. 

У першу чергу це пов'язано зі збільшенням витрат і відсутністю розуміння, які переваги принесе такий об'єкт у майбутньому.

Читайте:

У Мексиці на 3D-принтері надрукували повноцінний житловий район (ФОТО)

Проблеми переходу до сталого будівництва

Більшість світових компаній прагне знизити споживання енергії у своїх поточних об'єктах або тих, що будуються. Стале будівництво є чи не єдиним правильним шляхом розвитку сфери, однак для цього потрібно вирішити низку проблем.

Так, одним із бар'єрів у процесі повномасштабного переходу на "зелене" будівництво є висока вартість екологічно чистих матеріалів і нових технологій. Також планування таких проєктів займає більше часу, зокрема, через необхідність отримання сертифікатів енергоефективності.

Ще одна перешкода - недостатня кількість кваліфікованих фахівців. Крім того, якщо говорити про українські реалії, труднощі виникають під час пошуку постачальників будівельних матеріалів, що відповідають "зеленим" стандартам.

Читайте:

Влада Китаю заборонила будувати «надвисокі хмарочоси», бо вважає їх «проєктами марнославства»

В економічно розвинених країнах відсоток енергоефективних будівель із низькими чи нульовими викидами вуглецю на етапі експлуатації поступово зростає. 

Водночас виникає нова проблема - у вигляді енергії, яка використовується під час виробництва будматеріалів, їх транспортуванні та в процесі знесення споруд. Вуглецевий слід за період функціонування об'єкта (у середньому 60 років) становить 75%.

За розрахунками Architecture 2030, на нове будівництво щорічно припадає близько 3,7 млрд метричних тонн парникових газів, що еквівалентно річним викидам від 950 вугільних електростанцій.

Для того, щоб мінімізувати цю проблему, актуальними залишаються: модернізація будівель, що вже функціонують, будівництво згідно з принципами сталості та повторне використання матеріалів (зокрема, після знесення об'єкта). 

Також незабаром можна очікувати появу нових низьковуглецевих матеріалів. До слова, на бетон, сталь і алюміній, тобто матеріали, які найчастіше використовують у будівництві, припадає 23% глобальних викидів.

З кожним роком принципи сталості впливатимуть на політику країн. Україна - не виняток. Уже зараз вітчизняні об'єкти починають сертифікувати за міжнародними стандартами енергоефективності. 

Як показує досвід, для цього потрібні відповідні законодавчі рішення, які стимулювали б появу таких проєктів, і заохочувальні умови для учасників будівельного ринку.

Читайте:

Город в Канаде будут обогревать с помощью майнинга криптовалют