Діана Саламага: «Індустріалізація - це не технологія, а нова логіка будівництва»

За даними спільного звіту Світового банку та уряду України, вже протягом перших двох років війни було пошкоджено або зруйновано понад 2 млн житлових одиниць, а потреби у відновленні житла оцінювалися десятками мільярдів доларів. У зв’язку з цим в офіційних стратегіях відновлення дедалі частіше звучить теза про необхідність переходу до нових моделей будівництва. Зокрема, в межах програми Ukraine Facility 2024–2027 Європейська комісія наголошує на важливості впровадження ефективних будівельних ініціатив і підвищення енергоефективності.

На практиці це означає, що традиційна модель будівництва, заснована на тривалих процесах на майданчику та високій залежності від ручної праці, дедалі частіше поступається виробничо-орієнтованим підходам. В умовах війни, дефіциту робочої сили, порушених логістичних ланцюгів і необхідності швидкого масштабування відновлення, модульне будівництво розглядається не просто як альтернатива, а як один із ключових інструментів відбудови.

За оцінкою Діани Саламаги, архітектора та інженера-мехатроніка з міжнародним дослідницьким досвідом, яка презентувала свої роботи на міжнародних конференціях ASME та IEEE, вже на поточному етапі відновлення житла потребує переходу до системної моделі, де ключова роль відводиться індустріалізації будівництва, стандартизації рішень і перенесенню контролю якості на рівень виробництва.

Діана неодноразово публікувала дослідження у міжнародних виданнях щодо можливостей і переваг адаптивних фасадів. У своїй роботі вона розглядає будівлю як комплексну систему, де проектування, виробництво та експлуатація взаємопов’язані й керуються через єдині процеси.

В інтерв’ю з Діаною обговорили, які моделі модульного будівництва можуть бути адаптовані для України, як зберегти якість за умов скорочених термінів, яку роль відіграють BIM і цифрові процеси, з яких етапів варто починати впровадження індустріального підходу, а також які зміни в нормативній базі необхідні для переходу від пілотних проектів до масштабного будівництва.
 

- Діано, Україна сьогодні стикається з необхідністю відновити величезний обсяг житла у стислі терміни, водночас галузь відчуває дефіцит ресурсів і робочої сили. Наскільки, на вашу думку, реально досягти таких темпів відновлення і за рахунок яких підходів це можна зробити?

- Досягти таких темпів можливо, але лише за умови зміни самої логіки будівництва. Традиційна модель, що базується на процесах безпосередньо на майданчику та ручній праці, не масштабується в нинішніх умовах.

Рішення полягає у переході до індустріалізованого підходу з перенесенням ключових процесів у виробниче середовище, де можна забезпечити стабільну якість, швидкість і передбачуваність.
 

- Модульне будівництво часто сприймається як компроміс між швидкістю та якістю. З вашого досвіду, це застарілий стереотип чи в ньому є частка правди?

- Модульне будівництво стає компромісом лише тоді, коли контроль якості здійснюється вже на будівельному майданчику, а не закладається в систему з самого початку.

Головна необхідна зміна в індустріальному будівництві - це перенесення контролю якості на рівень виробництва. Завдяки точному виготовленню, стандартизованим компонентам і контрольованим умовам складання вдається зберегти архітектурний задум і підвищити довговічність будівлі.

BIM-орієнтовані процеси «проєктування–виробництво» дозволяють уникнути втрат якості, а інтегровані інженерні модулі та префабриковані фасадні системи зменшують варіативність на будівельному майданчику, яка найчастіше і є джерелом помилок.
 

- Якщо говорити про перенесення контролю якості на рівень виробництва, які міжнародні моделі модульного будівництва, з якими ви знайомі завдяки участі в конференціях ASME та IEEE, є найбільш застосовними для України?

- Найбільш реалістичним підходом для України я вважаю панельні та гібридні системи. У Європі, особливо в Скандинавії та Німеччині, вони добре себе зарекомендували, оскільки поєднують індустріальне виробництво з достатньою гнучкістю. Це дозволяє адаптуватися до різних типів будівель, кліматичних умов і навіть нестабільних ланцюгів постачання.

Для України це особливо важливо, оскільки такі системи можна впроваджувати відносно швидко, навіть без повністю розвиненої промислової бази. Крім того, точність виробництва забезпечується завдяки BIM-орієнтованим процесам, що зменшує кількість відходів і скорочує терміни будівництва.

Водночас в Україні вже є практичний досвід - наприклад, модульні містечка для внутрішньо переміщених осіб. Це демонструє, що технологія працює локально. Повністю об’ємне модульне будівництво також може застосовуватися, але, скоріше за все, точково — через логістичні та виробничі обмеження.
 

- У ваших дослідженнях порушуються теми цифрового моделювання та системного управління. Чи можна сьогодні масштабувати модульне будівництво без BIM і цифрових двійників?

- Я б сказала, що вони критично важливі, але впроваджувати їх потрібно поетапно. BIM - це основа, яка забезпечує координацію між проєктуванням, інженерією та виробництвом. Без цього неможливо досягти точності, необхідної для модульного будівництва.

Цифрові двійники розвивають цю логіку далі, поєднуючи проєктну модель із реальними даними. Це допомагає керувати якістю, логістикою та експлуатацією будівлі протягом усього життєвого циклу.

При цьому автоматизація виробництва дозволяє масштабувати ці рішення та перетворювати цифрові моделі на фізичні елементи з високою точністю. Але для України важливо не намагатися впровадити все одразу, а спочатку вибудувати сумісні процеси між проєктуванням і виробництвом, бажано на базі відкритих стандартів.
 

- З урахуванням вашого дослідницького досвіду, з яких етапів ви б рекомендували починати впровадження індустріального та модульного будівництва в Україні і якою має бути послідовність інтеграції технологій?

- Тут важливо рухатися поетапно. На першому етапі варто зосередитися на BIM-координації, стандартизованих панельних системах, контролі якості на рівні виробництва, префабрикованих інженерних модулях та енергоефективних огороджувальних конструкціях. Це вже перевірені рішення, які можна відносно швидко масштабувати.

Більш складні технології, такі як цифрові двійники, AI-оптимізація та високий рівень роботизації, безумовно важливі, але потребують розвиненої цифрової інфраструктури та підготовлених фахівців. Тому їх логічно впроваджувати на наступному етапі.
 

- Ви згадали, що на першому етапі важливо зосередитися, зокрема, на енергоефективних огороджувальних конструкціях. У наукових роботах ви детально розглядаєте вплив оболонки будівлі на енергоспоживання. Як цей підхід можна застосувати в модульному будівництві?

- Найефективніший підхід полягає у впровадженні енергоефективності вже на етапі виробництва. У заводських умовах можна точно контролювати такі параметри, як герметичність, безперервність утеплення та відсутність теплових містків - те, що складно забезпечити на будівельному майданчику.

На практиці це означає, що утеплення, вікна та ізоляційні шари інтегруються безпосередньо в панелі. Паралельно можна стандартизувати пасивні рішення, такі як орієнтація, затінення, вентиляція, і закладати їх у саму архітектуру модулів.
 

- Спираючись на ваш міжнародний досвід і поточну ситуацію в Україні, чи можна сказати, що індустріальне будівництво здатне компенсувати дефіцит кадрів у галузі?

- Так, і це вже підтверджено міжнародною практикою. Індустріалізація переносить складні процеси - збирання, інтеграцію інженерних систем, контроль якості - у виробниче середовище. Це зменшує залежність від висококваліфікованої ручної праці на майданчику.

Але важливо розуміти, що це не зменшує потребу у фахівцях, а трансформує її. Зростає попит на спеціалістів у сфері виробництва, цифрової координації та системної інтеграції.
 

- Працюючи з міжнародними стандартами та професійними асоціаціями, ви бачите відмінності в регулюванні. Якщо говорити про майбутнє галузі, які зміни потрібні в нормативній базі для переходу до масштабного індустріального будівництва в Україні?

- Основна проблема полягає у відсутності нормативної системи, орієнтованої на індустріальне будівництво. Перше, що необхідно, - перехід від погодження окремих проєктів до сертифікації систем. Це дозволить затверджувати типові рішення один раз і масштабувати їх без повторних процедур.

Друге - гармонізація з європейськими стандартами та впровадження цифрових дозвільних процесів, наприклад на базі BIM. Це може суттєво скоротити терміни та зменшити рівень невизначеності.

Автор: Тетяна Пилипенко